Портфоліо

Тема досвіду

Пошукова діяльність учнів на уроках правознавства як засіб формування самоосвітньої компетентності школярів 

з досвіду роботи учителя історії та правознавства

Гулеватого Ігоря Миколайовича

Радість відкриття, здивування перед істиною,

здобутою власними силам, дає людині

самоутвердження, переживання гордості,

поваги до самого себе.

( В. О. Сухомлинський)

Сьогодні в Україні відбувається становлення громадянського суспільства, державної правової системи. Демократизація суспільних відносин сприяє активності особи як суб’єкта цих відносин. Це зумовлює необхідність отримання учнями знань про державно-правові явища, які є одним з провідних засобів впорядкування суспільних відносин і без яких сьогодні не може обійтися жодна людина.

Маю стійке переконання, що кожний справжній вчитель повинен формувати свою власну педагогічну систему, яка допоможе створити найкращі умови для отримання знань учнями, перетворення здобутих знань на переконання і застосування їх у життєвих ситуаціях. Завдання моє, як вчителя, - обрати педагогічні стратегії, що забезпечать здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні проблеми. Моя мета: виховати зацікавленого, правосвідомого, активного громадянина України, навчити учнів аналізувати і з правової точки зору оцінювати суспільно-політичні події, формувати навички правомірної поведінки, позитивні мотиви активної участі в суспільному житті. Найбільш дієвим засобом досягнення цієї мети я вважаю створення умов для формування самоосвітньої компетентності учнів.

Проблема організації самоосвітньої діяльності є досить актуальною в сучасній українській школі. Кожна дитина від природи наділена конкретними здібностями. Щоб ці здібності розкрилися протягом життя і дитина мала змогу їх реалізувати на користь собі і суспільству, необхідно допомогти їй відшукати в собі найкраще і створити умови для самовдосконалення. Випускники середньої школи повинні бути підготовленими до нових суспільних відносин, до зустрічі з труднощами в умовах конкурентної діяльності, соціально захищеними, морально стійкими. Дуже важливо, щоб вони були здатні до безупинного саморозвитку. Розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобуття інформації стали нагальною потребою сучасності. Теоретичним обґрунтуванням проблеми самоосвіти в нашому суспільстві є ряд державних і регіональних програм, а також праці сучасних науковців. Про здатність до постійного оновлення знань, тобто «здатність до навчання упродовж всього життя» зазначається в Концепції 11-річної середньої загальноосвітньої школи. На формування в підростаючого покоління сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості звертається увага і в Національній доктрині розвитку освіти та державній програмі „Вчитель”. Крім того, регіональна програма про компетентнісний підхід в навчанні висуває одним з завдань формування освітньої компетентності у учнів, в тому числі і самоосвітньої.

Ряд авторів присвятили свої роботи саме проблемі формування самоосвітньої компетентності учнів засобами освітніх технологій. Серед них можна виділити роботу Н.В. Бухлової „Організація самоосвітньої діяльності учнів”, де виділяються мотиви, зміст і рівні самоосвіти серед учнівської молоді. Громцева А.К. звертає увагу на умови формування у учнів готовності до самоосвіти. Цікавими є дослідження Трубачової С., Пунської В.О., Буряка В.К., які піднімають питання про те, як навчити дитину учитися, які вміння і навички їй будуть необхідні в самоосвітній діяльності.Сутність досвіду полягає в тому, що готовність до самоосвіти – це оволодіння особистістю всіма компонентами самоосвітньої діяльності. Основним шляхом, що допомагає в оволодінні всім комплексом самоосвітньої діяльності, є в першу чергу відповідна організація навчальної роботи школярів:

1. Вчитель на кожному уроці чи при підготовці виховного заходу повинен визначити соціально значимі мотиви, пов’язані з реалізацією ідеалів та життєвих планів учнів. А згодом привчати учнів самостійно відшукувати такі мотиви.

2. Поступово формувати навички самостійного оволодіння знаннями й пізнавальними вміннями :

а) Вміння працювати з навчальною та додатковою юридичною літературою; вміння збирати і аналізувати інформацію з різних джерел права, користуватися правовими актами.

б) Застосовувати пам’ятки та алгоритми вирішення задач.

в) Виконувати найпростіші операції мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, утворення понять, абстрагування, класифікацію)

3. Навчити учнів творчо мислити через оволодіння спеціальними прийомами (знаходити протиріччя,комбінувати, шукати аналогії та асоціації)

4. Формувати вміння самоконтролю та відслідковування динаміки творчого потенціалу. Самоосвіта не може бути самоціллю, вона є засобом для вирішення будь-якої проблеми, яка постає або постане впродовж життя перед особистістю.      

Тому, на мій погляд, цілком логічним є використання технології проблемного навчання на уроках правознавства. Вона полягає в тому, що розгляд кожної теми починається з постановки конкретної проблеми. Важливим є те, що запропоноване інтелектуальне завдання повинно бути конкретним, можливим до виконання даною віковою групою учнів і життєво зорієнтованим. Таким чином діти кожного уроку звикають не тільки до ситуації проблемності правознавства, а і до думки, що вивчення цього предмета є справді життєво необхідним. На переконання вчителя процес навчання в школі повинен бути направлений на досягнення хоч невеликої, але перемоги. В цьому розумінні є доречним використання елементів педагогіки співробітництва та методу проекту. Щоб залучити кожного учня до співпраці, на деяких уроках можна використовувати інтерактивні методи навчання, які забезпечують взаємодію учнів між собою, тим самим діти вчаться спілкуватися з іншими. Учитель тільки організатор і координатор інтерактивної взаємодії. Ці методи дають найбільший простір для самореалізації учня у навчанні. Проблема полягає в тому, як організувати самоосвітню діяльність учнів, щоб можна було чекати бажаних результатів.

 Відпрацьованим є наступний алгоритм діяльності самого вчителя:

1.Вивчення учителем методики організації самоосвітньої діяльності учнів

2. Вивчення рівня сформованості самоосвітньої компетентності учнів

3.Вивчення ступеню готовності учнів до самоосвіти

4. Організація диференційованих груп учнів і планування роботи

5.Моніторинг самоосвітньої діяльності учнів

Ще одним важливим моментом організації самоосвітньої діяльності учнів є те, що поступово необхідно розширювати поле самореалізації учнів. На практиці це виглядає приблизно так: індивідуальна робота „учень -учитель”→ групова робота „учитель - учень - однокласник”→ позакласна робота „учень – однолітки”→ позашкільна робота „учень – однодумці”. Така робота прослідковується не лише на уроках з правових дисциплін «Правознавство» - 9-10 класи. Обов’язковими є проведення в кожному навчальному році місячника правових знань, щомісячно Дня правових Знань, які спрямовані на формування правової культури, профілактики правопорушень серед учнівської молоді. Корисними є зустрічі учнів школи та їх батьків з робітниками правоохоронних органів, психологами лікарями.  Правове виховання здійснюється через вплив на сім’ю шляхом індивідуальної роботи з батьками, через роботу ради профілактики правопорушень та правового батьківського лекторію.
   Працюючи над проблемою організація самоосвітньої діяльності учнів ” учитель очікує, що у учнів поступово будуть розвиватися такі здібності і навички як: пізнавальні можливості і навички; володіння великим об’ємом інформації; збільшення словникового запасу учня; вміння використовувати раніше вивчений матеріал; встановлювати причино-наслідкові зв’язки; вміти робити обґрунтовані висновки, інтегрувати і систематизувати інформацію; не боятися вирішувати складні проблеми; використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації; вміти оцінювати як процес, так і результат, передбачати наслідки; досягти формування у учнів високого рівня правосвідомості та правової культури виховати активного громадянина України.

Компетентністні підходи на уроках правознавства:

 1. Соціальна компетентність:

а) Використання конкретних життєвих ситуацій для навчання.

б) Формування відносин на основі взаємоповаги, толерантності, поваги прав та свобод людини, готовність спрямовувати свою діяльність на конструктив.

в) Формування уміння та готовність відстоювати свої права та права інших, відповідальність за прийняте рішення, громадську активність та свідомість.

2. Полікультурна компетентність:

а) Формування терпимого ставлення до різних точок зору на шляхи розвитку суспільства, на національні моделі держави та права.

б) Уміння аналізувати та знаходити позитивне в різних правових системах та різних правових сім'ях.

в) Вивчення міжнародно-правових засад толерантності та різноманітності через знання міжнародно-правових актів.

г) Вивчення особливостей розвитку окремих галузей права в різних країнах.

3. Комунікативна компетентність:

а) Проведення диспутів, обговорень, евристичних бесід, дидактичних ігор комунікативного спрямування.

б) Розширення словникового запасу, формування мовної культури, використання юридичної термінології через словникові роботи, брейн-ринги.

г) Проведення рольових ігор з активним використанням можливостей дітей висловлювати власну думку, аргументацію.

д) Заохочення учнів до активного спілкування, організація роботи учнів в парах, групах.

4. Інформаційна компетентність:

а)  Використання наочності, таблиць, схем.

б) Заохочення учнів до пошуку інформації для підготовки повідомлення,  рефератів, наукових робіт.

в) Заохочення учнів до роботи з кількома джерелами для підготовки однієї проблеми.

г) Використання учнями на уроках та під час домашньої підготовки текстів Конституції України, законів та інших нормативно-правових документів.

5. Компетентність самоосвіти та саморозвитку:

а) Удосконалення загально - навчальних умінь та навичок учнів та реалізація проблемно-пошукових методів (аналіз кількох джерел, порівняльний аналіз понять, юридичних термінів, явищ, встановлення та аналіз причинно-наслідкових зв’язків, визначення головного та другорядного, узагальнення тощо).

б) Проведення круглих столів, брейн-рингів, ігор, вікторин, лекційної роботи, семінарів, які залучають учнів до активної самоосвітньої діяльності.

г) Залучення до рішення правових задач.

д) Залучення учнів до участі в олімпіадах, роботі Малої Академії  Наук.

6. Компетентність продуктивної творчої діяльності:

а) Використання казок, телепередач, художніх фільмів як засобу вивчення та закріплення навчального матеріалу.

б) Використання відеофільмів, енциклопедичної літератури, електронних засобів інформації, створення власних програм для систематизації правової інформації.

в) Написання творів, есе, роздумів на правову та правозахисну тематику.

г) Використання на уроках моделювання ситуацій з використанням теоретичного матеріалу.

д) Проведення дослідницької роботи правового спрямування.

 Слід пам'ятати, що організація пошукової діяльності школярів буде успішною лише за умови, коли вчитель віритиме у потенційні можливості своїх вихованців і з огляду на це однаково піклуватиметься про розвиток кожного з них.

Конспект уроку на тему: Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання.

Тема: Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання.

Мета: розширити знання учнів про юридичну відповідальність, опрацювати поняття «кримінальна відповідальність» та «кримінальне покарання», ознайомитися з особливостями кримінальної відповідальності неповнолітніх; оцінювати причини зростання підліткової злочинності в Україні; формувати в учнів шанобливе ставлення до закону.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

1. Що таке юридична відповідальність?

2. Які обставини призводять до юридичної відповідальності?

3. За яких обставин людина звільняється від юридичної відповідальності?

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

У ч и т е л ь. Однією з найбільш важливих задач нашої держави є викорінення злочинності та всіх причин, що її породжують. Розв’язання цієї проблеми здійснюється спільними зусиллями усіх державних органів, громадських організацій і всього суспільства. Звідси — розмаїття форм і методів, що використовуються у боротьбі зі злочинністю. Зокрема, щодо правопорушників застосовуються покарання, не пов’язані з позбавленням їх волі, а також заходи громадського впливу чи примусові заходи виховного характеру щодо осіб, які скоїли малозначні злочини або злочини, що не ста новлять значної громадської небезпеки.

Коло злочинних посягань, а також міру покарання за їх вчинення визначає кримінальне законодавство.

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою у кримінальному законі, накладається судом на осіб, винних у скоєнні злочину. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у скоєнні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвинувальним вироком суду, а, згідно зі ст. 3 ККУ, кримінальній відповідальності підлягає лише особа, винна у скоєнні злочину, тобто така, що умисно або через необережність вчинила передбачене законом суспільне небезпечне діяння.

Підставою для кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Особа вважається невинуватою у скоєнні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за один і той же самий злочин більше одного разу.

Особа не несе кримінальної відповідальності доти, доки її не буде визнано судом винною у скоєнні злочину й вирок суду не набере законної сили.

Закінчується кримінальна відповідальність з моменту припинення відбування покарання.

Кримінальне покарання — захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду щодо особи, визнаною винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Види кримінального покарання:

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• арешт кримінальний;

• позбавлення волі на певний строк;

• довічне позбавлення волі;

• конфіскація майна;

• штраф;

• позбавлення права обіймати певні посади;

• займатися певним виідом діяльності.

Кримінальний закон передбачає певні особливості кримінальної відповідальності для неповнолітніх.

Пункт 6 ст. 40 ККУ як загальну норму передбачає, що скоєння злочину неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Ця норма відображає усталену гуманістичну тенденцію до пом’якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з відповідальністю осіб, які скоїли злочин у повнолітньому віці. Ця тенденція відтворена в Законі України від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні уста- нови для неповнолітніх», де наголошено на необхідності вико ристання «переважно методів виховання і переконання, що передбачають застосування примусових заходів лише після того, коли вичерпані усі інші заходи впливу на поведінку неповнолітнього» як на одному з основних принципів діяльності органів і служб у справах неповнолітніх.

Робота з правовим джерелом

Кримінальний кодекс України

Ст. 19. Осудність.

Осудною визначається особа, яка під час скоєння злочину могла усвідомлювати свої дії, керувати ними.

Ст. 21. Кримінальна відповідальність за злочини, скоєні у стані сп’яніння, внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин. Особа, яка скоїла злочин у стані сп’яніння, внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.

Ст. 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилося шістнадцять років.

2. Особи, що скоїли злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, представника іноземної держави; умисне, середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення, або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, незаконне заволодіння транспортним засобом.

Запитання

1. З якого віку настає кримінальна відповідальність?

2. Чому за окремі злочини, передбачені ст. 22, кримінальна від повідальність настає в 14 років.

3. Що означає поняття «осудність»?

4. Чи підлягає під це поняття стан алкогольного та наркотичного сп’яніння?

Завдання

Чи настає кримінальна відповідальність, якщо:

а) 16-річний підліток, хворий на шизофренію, викрав у супермаркеті декілька пакетів з цукерками;

б) 14-річний підліток викрав у супермаркеті блок цигарок;

в) 15-річний Микола та 16-річний Іван поверталися з дня на родження. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, почали чіпляти зустрічних перехожих, а потім побили чоловіка, який зробив їм зауваження?

Інтерактивна бесіда

До особи, що вчинила правопорушення від імені держави, за стосовуються певні заходи примусу, тобто покарання. Рішення про міру покарання виносить суд.

1. Якою є мета покарання?

2. Чи може покарання мати на меті приниження честі і гідності злочинця?

Вправа «Відкритий мікрофон»

Учитель зазначає, що однією з проблем сьогодення в нашій країні є зростання рівня злочинності серед неповнолітніх, і пропонує учням висловити свої думки щодо причин цього явища.

Робота з правовим документом

Кримінальний кодекс України

Ст. 97

1. Неповнолітнього, який вперше скоїв злочин невеликої тяж кості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру…

2. Примусові заходи виховного характеру… суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може настати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння…

3. У разі ухилення неповнолітнього, що скоїв злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються, і він притягується до кримінальної відповідальності.

Ст. 98

1. До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину, судом можуть бути встановлені такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

2. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Ст. 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

2. …Суд застосовує до неповнолітніх такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по ведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу…;

4) покладання на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків з метою його виправлення.

Запитання

1. В яких випадках неповнолітні звільняються від кримінальної відповідальності?

2. Які заходи будуть застосовані до неповнолітнього в такому випадку?

3. Які основні покарання застосовуються до неповнолітніх?

ІV. Підсумки уроку

Бесіда

1. Що таке кримінальна відповідальність?

2. Що таке кримінальне покарання?

3. Якими є особливості застосування кримінальних покарань до неповнолітніх?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Написати твір-роздум «Чи завжди суворість покарань сприяє зниженню рівня злочинності?»

3. Підготувати мультимедійні презентації:

• органи прокуратури;

• органи внутрішніх справ;

• органи служби безпеки;

• органи охорони державного кордону;

• органи й установи виконання покарань;

• митні органи;

• органи державної податкової служби;

• органи рибної охорони; органи державної лісової охорони.

Конспект уроку на тему: Захист особистих немайнових та майнових прав

Тема: Захист особистих немайнових та майнових прав

Мета: сформувати уявлення про особисті немайнові та майнові права, підстави цивільно-правової відповідальності; розвивати вміння розрізняти особисті немайнові і майнові права та наводити приклади; називати підстави цивільно-правової відповідальності; аналізувати правові ситуації щодо  вільної відповідальності малолітніх та неповнолітніх осіб; формувати  відому оцінку вчинків і поведінки неповнолітніх, пов’язані з цивільно-правовою відповідальністю.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

Бесіда з учнями

• Які відносини врегульовує цивільне право?

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

У ч и т е л ь. Кожна людина, яка живе у суспільстві, має свої права та обов’язки незалежно від кольору шкіри чи очей, місця народження, походження, статі, віку, закладу, в якому вона навчалася. Кожна людина — це особлива й неповторна особистість, яка має сама визначити своє місце в житті й реалізувати свої здібності. Показником гуманізму суспільства та держави є ставлення до дитини. Діти є найвищою цінністю кожного народу, і розбудова демократичної держави неможлива без сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб та виконання обов’язків, передбачених Конституцією та законодавством України. Для забезпечення прав та інтересів дітей постійно вдосконалюється нормативно-правова база України. Тобто права і свободи дітей як членів суспільства значною мірою визначають напрями діяльності державних органів та громадських організацій.

Кожен з нас має право захистити свої майнові та немайнові права у суді. Майнові відносини — це відносини у сфері володіння, користування та розпорядження майном, надання товарів та послуг, інтелектуальної діяльності (винаходи, товарні знаки, художні твори тощо). Особисті немайнові відносини пов’язані із захистом особистих прав громадян (честі та гідності, ділової репутації, інтелектуальної власності). Зараз ми з вами в ігровій формі спробуємо змоделювати процедуру захисту цивільних прав у суді.

1-й варіант

Клас розподіляється на групи по 5–7 чоловік, кожна з яких отримає пакет документів для опрацювання однієї з груп прав (майнові, немайнові пов’язані з майном, особисті немайнові).

Учні визначають, хто в групі виступатиме в ролі позивача, відповідача і судді. Кожна група отримує пакет документів (Цивільний кодекс, окремі положення Цивільно-процесуального кодексу, приблизний текст позовної заяви) і має змоделювати 1–2 ситуації за своєю групою прав, пов’язаних із захистом їх у суді.

Потім групи демонструють підготовлені ситуації, які класс має проаналізувати.

2-й варіант

Клас розподіляється на 2 групи, одна з яких «судді», інша — «позивачі» та «відповідачі». «Судді» отримують тексти законів і готуються до «судового процесу». «Позивачі» та «відповідачі» отримують запропоновані вчителем ситуації, пов’язані із захистом цивільних прав (бажано, щоб були відтворені усі елементи цивільно-правових відносин). «Позивачі» (по двоє учнів) розробляють позовну заяву. «Відповідачі» (по двоє на ситуацію) розробляють систему захисту щодо своїх ситуацій. Учні, що залишились незалученими, отримують статус «експертів», що будуть аналізувати змодельовані ситуації. Потім проходить моделювання та обговорення процесу. Пакет документів той самий, що і в першому варіанті.

Робота з нормативними документами

Цивільний Кодекс

Ст. 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи.

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушен ня договору, укладеного самостійно, відповідно до закону.

Розділ 3. 83

Ти і цивільно-правові відносини

2. Неповнолітня особа несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (всиновлювачив), піклувальників. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (всиновлювачи) або піклувальники.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі.

Ст. 31. Часткова цивільна дієздатність особи, яка не досягла чотирнадцяти років. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Ст. 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

1. Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно, на загальних засадах.

2. У випадку відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, ця шкода відшкодовується в недостатній частині або в повному обсязі її батьками (всиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, ця особа зобов’язана відшкодувати шкоду в недостатній частині або в повному обсязі, якщо вона не доведе, що шкода була завдана не з її вини.

Завдання

Чи буде нести цивільну відповідальність і в якому обсязі:

а) 13-річний Сергій, який пошкодив куртку однокласника;

б) 15-річний Андрій, який на уроці фізкультури розірвав футболку однокласника;

в) 14-річний Вадим, який під час гри в футбол у дворі пошкодив м’яч, що належав сусідському хлопцю;

г) 16-річний Максим, який по дорозі на роботу пошкодив машину, що належала сусіду?

ІV. Підсумки уроку

Бесіда

1. Де і як можна захистити цивільні права?

2. Які особливості має цивільна відповідальність неповнолітніх?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підібрати приклади майнових та особистих немайнових відносин.