Виховний захід на тему: "Закон як регулятор відносин в державі" (9 кл.)

Тема : Закон  як регулятор відносин в державі.

Мета: допомогти учням усвідомити роль та значення законів в житті держави, людини. Познайомити з історичним розвитком законодавства в України. Підвести учнів до висновку, що незнання законів не звільняє від відповідальності. Виховувати повагу до законів держави, законослухняних громадян України.

 Обладнання : «Машина часу», крилаті вирази про закон.

Хід уроку.        

Учитель : В усі часи існування людського суспільства  створювалися закони. Вони виникають на певному етапі розвитку суспільства, – Цей етап – поява держави.  Існує думка, що людське суспільство не може існувати без законів. Право, закон супроводжують людину все його життя

                (Хтось стукає у двері. Входить Учень. )

Учень : Що ви тут робите? Нащо зібрались? Говорите про якусь нісенітницю! Закони, закони. Не потрібні мені ваші закони. Я проживу й без них. Вони зовсім не приносять ніякої користі.

Учитель : Друзі, я думаю, що наш гість помиляється в своїх судженнях. Потрібно постаратися пояснити йому, яку роль в житті людини грають закони. Для цього я вам пропоную здійснити невеличку подорож в країну «Законію» на нашій машині часу.

Учень : Я згоден відправитися в цю невідому мені країну! Тільки одному мені там буде боязно .

Учитель : Для того, щоб тобі було легше подорожувати, ми пропонуємо в якості путівника список найбільш відомих правових документів різних країн, а в якості гіда – нашу найкращу ученицю. Обирай будь-який час та будь яку країну

Учень : Так, так, так, поглянемо, що тут мається? О! Хочу побувати в Вавилоні у царя Хаммурапі.

                  ( Звучить музика. Східний танець.)

Учениця : Ось ми і в Вавилоні! Тут править цар Хаммурапі. Він створив єдині закони для своєї держави..

Учень : Цікаво, цікаво, що це там коїться, дивись?!

( Сцена засідання суду в Древньому Вавилоні. 2 охоронця, обвинувачі і обвинувачувані :  жрець, бідняк, суддя.)

Суддя :  - Це ти вкрав одяг богині Іштар?

Бідняк : - О ,господи, злі демони затьмарили мій розум. Бідному краще вмерти, ніж жити. Розповім про все не приховуючи. Вночі я йшов повз храм богині Іштар і згадував: «Коли в моєму домі був хліб, то не було солі. Коли була сіль, то не було хліба. Все життя я голодую…»

               « О, змилуйся наді мною , добра богиня Іштар!» - помолилась і я, ввійшов ми до  храм. Всередині було пусто й тихо. Поруч зі статуєю богині горіли свічки. Здавалося, від самої Іштар лилося світло. Мені здалося, що богиня ласкаво кивнула головою, немов подала знак. Я підійшов ближче й став знімати зі статуї дороге покривало. А в голові майнула думка: у богині багато одягу, а я голий та помираю з голоду!

               На ринкової площі я віддав дорогоцінну тканину за мішок солодких фініків 

Жрець :  - Злодій!.. Ти  заплатиш за святотатство!

Суддя : - В законах нашого мудрішого великого царя Хаммурапі записано, що людину, яка вкрала майно храму  чи царя, треба вбити. Так тому й бути. Закон справедливий и єдиний для всіх в нашій державі.

Бідняк : - О, горе мені!!!..

Учень : - І це ви називаєте справедливими законами? Нащо жити за такими законам, краще їх зовсім не мати.

Учениця : - Ні, ми так не вважаємо. Феміда в давні часи не завжди була справедливою. Закони того часу забезпечували здоров’я суспільства, але й ставали на захист лише багатих й знатних людей, а бідняки, навіть за малу провину, могли позбутися найціннішого – свого життя. Але йшли часи, змінювалася людина, змінювалися закони, змінювалося відношення людей до них.

                  - Я пропоную тобі переміститися у середні віки. Обирай, куди поїдемо?

Учень : - Знаєш, я не можу обирати одну країну. Можливо, ви мені розкажете  трохи про ті документи, які видавалися в нашій державі?

Учитель : - Ну що, друзі, розкажемо нашому гостеві про те, що він просить?

                    (Звучить музика. На сцену виходять учні, одягнуті в представників різних епох).

1 учень: Історія законів України починається з усних пам’ятників, на кшталт, як історія літератури починається з усної народної творчості.

                В Україні до звичаєвого права відносилися з особливою повагою. «Нема краю без свого звичаю. Звичай – другий закон,» - стверджує українське прислів’я

2 учень : Найдавнішим збірником законів, які дійшли до нас з часів Київської Русі, являється «Руська Правда». В цьому документі закріплялася нерівність людей, він захищав інтереси та власність феодалів. Цей документ став одним з основних джерел при створенні російських та литовських законів  XVI – XVII ст.

3 ученик: В середині XVI ст. виникає Запорозька Січ. З цим періодом пов’язано створення законів гетьманами України для козацької республіки. Наприклад, «Березневі статті» Б. Хмельницького закріпляли особливий статус України у складі Російської держави, прості козаки мали право обирати гетьманів за давніми звичаями

4 ученик : На початку ХХ ст. на Україні було створено свій уряд – Центральну Раду, яка видавала свої закони – Універсали. Ці документи мали велике значення для України. В період існування радянської влади було прийнято 4 Конституції. В умовах командно-адміністративної системи Україна не була ні правовою, ні демократичною державою, якою вона стала після 1991 року. Нині  діюча Конституція України була прийнята  28 червня 1996 року.

Учень : Так! Я бачу, ви добре знаєте історію законів – як світових, так і в нашій державі. Однак я не вірю, що не можна обійтися без законів у повсякденному житті.

Учитель : Ну що ж, пропонуємо тобі здійснити прогулянку вулицями сучасного міста з законом та без нього.

              (Звучить музика. На сцені з’являється людина, а назустріч йому виходить «Закон»).

Закон :     Привіт! Як поживаєш?

Чоловік : А, це ти, Закон? Ти прийшов мені допомагати?

 Закон :    Намагатимуся.

Чоловік: Прекрасно! Послухай , сьогодні погожий день і я збираюсь прогулятися містом. Йдемо зі мною! Раптом станеш у пригоді?

Закон :     Йдемо.

                   (Підходять до дороги. На світлофорі загорається червоне світло).

Чоловік : Пішли, машин нема!

                    (Чути свист міліціонера).

Міліціонер : Вас оштрафовано за неправильний перехід вулиці.

Чоловік : Що? Адже машин  не було! Ану , Закон, захищай мене!

Закон :      Не можу, міліціонер має рацію. Він виконує мої вимоги.

                  (Чоловік платить штраф).

Чоловік : Давай проїдемо пару зупинок на автобусі – швидше буде.

                  (В автобусі Чоловік сів на переднє місце і витягнув ноги   вперед, а потом заспівав).

Закон :  По-перше, не кричи на весь автобус, ти порушуєш громадський порядок. По-друге, пересядь назад, так як перші місця для пасажирів з дітьми та інвалідів, а по-третє – сплати за проїзд!!!

Чоловік : Та ну ! Лише ж дві зупинки!

Закон :     Сплати, кажу. Знову накладуть штраф!!!

Чоловік : (Вийшовши з автобуса, кидає білет на тротуар). Це, називається, ти мені допомагаєш ?!

Закон :    Підніми й кинь в урну!

Чоловік : Ну, знаєш! Що я тобі, двірник?

 (Чоловік нахиляється й кидає квиток в урну. Поруч бачить гаманець, піднімає його, розглядає, розкриває, бачить документи та гроші).

Чоловік : Пощастило!!! Якийсь недотепа впустив.

Закон :     Йому пощастило. По документам його швидко знайдуть.

Чоловік : Хто ж це, цікаво, його буде шукати? Чи не я?

Закон :     Міліція. Ти підеш та віддаси те, що знайшов.

Чоловік : Загалом – то так :нащо мені чужі документи?

                ( Йде, виймає гроші і кладе в кишеню.)

Закон :     А гроші?!

Чоловік : А гроші моїми стали. Адже я їх знайшов! Не треба було їх губити.

Закон :    Ця людина, яка загубила гаманець, може звернутися до суду й суд, ґрунтуючись на показаннях свідків, зобов’яже тебе повернути гроші

Чоловік :  ( промовчавши ) Зрозуміло: нічого доброго від тебе не дочекаєшся. Це він мені допомагає! Сюди не сідай, там не стій, туди не іди, тут не співай, штраф плати, гроші віддай! Все! Я тебе більше знати не хочу!

Закон :     Ех ти! Ну, що ж, спробуй!

Чоловік :  ( із-за завіси) Де ти, Закон?! Допоможи мені!

Учитель:  Ну що, ми відповіли на твоє питання?

Ученик: Так, дякую вам, друзі, за допомогу. Адже ми лише тоді згадаємо про закон, коли самі стикаємося з беззаконням. А ось коли самі його порушуємо, то вважаємо це нормальним.

Учитель:  Молодець!  Адже закон завжди підкаже нам, як діяти і захистити себе в ситуації, що склалася. Але він може й суворо покарати того, хто його порушує. Накінець хочеться сказати: незнання законів не звільняє від відповідальності. Та навряд знайдеться учень, який скаже, що не знає про те, що не можна псувати речі, наносити шкоду оточуючим, безвідповідально відноситися до навчання. Дуже багато залежить від нас самих, від прагнення людини виконувати закони, від її відповідальності та небайдужості, від вміння передбачати та розпізнати небезпеку, дотримуватися нескладних правил безпеки. І щоб у по дальшому не траплялося біди, дотримуйтесь цієї поради  :

Закони треба знати,

Закони треба поважати,

Закони треба виконувати!